Значення
- (Юриспруденція) –
Процес набуття певними суспільними відносинами, принципами чи інститутами конституційного статусу, тобто їх закріплення та регулювання на рівні конституції держави.
- (Юриспруденція) –
Історичний та політичний процес утвердження конституції як основного закону та реального функціонування конституційних норм і принципів у житті суспільства та держави.
- (Юриспруденція) –
У правознавстві — напрям юридичної науки, що вивчає загальні принципи, закономірності та практику розвитку конституційного права та його вплив на всі сфери суспільних відносин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конституціоналізація, р. конституціоналізації, д. конституціоналізації, з. конституціоналізацію, о. конституціоналізацією, м. конституціоналізації, к. конституціоналізаціє