1. (в медицині) звуження просвіту порожнистого органа, судини або каналу внаслідок спазму, розростання тканин чи рубцевих змін.
2. (в біології) глибоке перетяжання на хромосомі, що розділяє її на плечі; розрізняють первинну (центромерну) та вторинну констрикції.
3. (в лінгвістиці, застаріле) артикуляційна дія, при якій органи мовлення утворюють звуження в голосовому тракті для вимови приголосних звуків.