1. Властивість бути константним, незмінність, сталість у часі; постійність.
2. (У психології сприйняття) Здатність перцептивної системи сприймати об’єкти як відносно незмінні за їхніми властивостями (розміром, формою, кольором тощо) попри зміни умов сприйняття (наприклад, відстані, освітлення, кута зору).
3. (У математиці, фізиці, техніці) Сталість якої-небудь величини, параметра або характеристики протягом певного процесу або в певних умовах.