конспективний
[konspɛktɪʋnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Лінгвістика) –
Який містить лише найголовніші, найважливіші відомості про щось; стислий, короткий, що подає зміст у загальних рисах.
- (Лінгвістика) –
Який має характер конспекту; поданий у вигляді конспекту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конспективний, р. конспективного, д. конспективному, з. конспективного, о. конспективним, м. конспективнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «конспективний» походить від латинського «conspectus», що означає «зір, видіння; огляд». Це іменник, утворений від дієслова «conspicio» — «дивлюсь, бачу, спостерігаю», яке складається з префікса «con-» (разом, з) та дієслова «spicio» (дивлюсь). Запозичене в українську мову, ймовірно, через німецьке посередництво (нім. Konspekt). Спочатку слово означало «огляд», а згодом набуло значення «стислий виклад, конспект». Таким чином, «конспективний» означає «стислий, короткий, у вигляді конспекту».