коньок

1. Верхня горизонтальна частина даху, що з’єднує два скати, а також дерев’яний брус, що утворює цей з’єднувальний реберний елемент.

2. Різновид ковзана з коротким, загнутим спереду лезом для катання по льоду, зазвичай у фігурному катанні або хокеї.

3. Розмовна назва для коня, конячки, часто з відтінком зневажливості або жартівливості.

4. Уживається у фразеологізмі “увірватися/в’їхати на свого улюбленого конька” — почати говорити на улюблену, звичну для себе тему.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |