1. (лінгвістика) Такий, що стосується конфігурації (розташування та взаємозв’язку частин) синтаксичних одиниць у реченні; що описує структуру мовних одиниць через їхнє положення та зв’язки з іншими елементами в межах певної конструкції.
2. (інформатика, техніка) Пов’язаний з конфігурацією (налаштуванням, компонуванням) системи, пристрою або програмного забезпечення; що визначає спосіб організації та взаємодії складових частин.