конфедеративний

1. Який стосується конфедерації як союзу незалежних держав, створеного для досягнення певних спільних цілей (переважно у зовнішній політиці, обороні тощо) та характеризується обмеженими повноваженнями центральних органів влади.

2. Побудований або організований на засадах конфедерації; такий, що має рими конфедеративного устрою.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |