Значення
-
(істор.) Високий військовий чин у середньовічній Франції та Англії, головнокомандувач королівським військом.
-
(істор.) Назва посади командувача артилерією та кіннотою у деяких європейських арміях XVI–XVIII століть.
-
(перен., заст.) Особа, яка має велику владу або виконує функції головного розпорядника, організатора (часто іронічно).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конетабль, р. конетабля, д. конетаблеві, з. конетабль, о. конетаблем, м. конетаблеві, к. конетаблю