конетабль

1. (істор.) Високий військовий чин у середньовічній Франції та Англії, головнокомандувач королівським військом.

2. (істор.) Назва посади командувача артилерією та кіннотою у деяких європейських арміях XVI–XVIII століть.

3. (перен., заст.) Особа, яка має велику владу або виконує функції головного розпорядника, організатора (часто іронічно).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |