Значення
-
(у фізиці) Фізична величина, що характеризує здатність провідника проводити електричний струм; величина, обернена до електричного опору, вимірюється в сименсах.
-
(у біології, медицині) Здатність живих тканин (наприклад, нервових або м’язових) проводити електричні імпульси або інші сигнали.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кондуктанс, р. кондуктансу, д. кондуктансові, з. кондуктанс, о. кондуктансом, м. кондуктансі, к. кондуктансе