Словник Української Мови
Буква
1. Електротехнічний пристрій, призначений для накопичення електричного заряду та енергії електричного поля, що складається з двох або більше провідних обкладок, розділених діелектриком.
2. Апарат або частина технічної установки для перетворення пари або газу в рідину (конденсації) шляхом охолодження.
3. Оптичний пристрій, що збирає світлові промені від джерела та освітлює об’єкт у мікроскопі, проекційному апараті тощо.
Приклад 1:
Сонце, використовуючи залізний щиток, як конденсатор і передатчик, напаковувало при його допомозі камеру задушливою спекою, і в’язні не знали вже, кому ж, власне, вони мусять бути зобов’язані такою благодаттю, що на них звалилася з тим потінням, — сонцеві чи своїм тюремникам і династії російських імператорів, що цей каземат збудували. Перші дні, за винятком самого найпершого, коли вони були так розігналися до праці та до арештантських винаходів, в’язні нічого не могли робити, стероризовані задухою.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Сферичний конденсатор. Обкладки такого конденсатора – це дві концентричні провідні сфери з раді у- сами 1r і 2r , розділені тонким шаром ді е- лектрика завтовшки d (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Для збудження коливань в контурі конденсатор поперед – ньо заряджають, н адаючи його обкладкам заряди 0q± (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”