Древослів

Словник Української Мови

кондакарний

[kondɑkɑrnɪj] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Пов’язаний з кондаком, що стосується кондака — жанру церковної гімнографії, особливо поширеного у візантійській та давньоруській традиції.

  2. Стосунний до кондакаря — середньовічної рукописної книги, що містила збірки кондаків та ікосів (наприклад, кондакарний спів, кондакарна нотація).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кондакарний, р. кондакарного, д. кондакарному, з. кондакарного, о. кондакарним, м. кондакарнім, к. кондакарний

Більше записів