Значення
- (Юриспруденція) –
Завершення земного життя, смерть (особи); вживається переважно в офіційному, риторичному або вшанувальному стилі.
- (Лінгвістика) –
(переносно) Припинення існування, діяльності чогось, загибель (наприклад, держави, інституції).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кончина, р. кончини, д. кончині, з. кончину, о. кончиною, м. кончині, к. кончино