1. Завершення земного життя, смерть (особи); вживається переважно в офіційному, риторичному або вшанувальному стилі.
2. (переносно) Припинення існування, діяльності чогось, загибель (наприклад, держави, інституції).
кончина
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Се лѣта пришла кончина! Се бог посылает сына.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |