конатив

[konɑtɪʋ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. У лінгвістиці — аспект дієслова, що виражає намір, спробу або прагнення до виконання дії, часто передається за допомогою спеціальних морфем або конструкцій (наприклад, префікса по- в українській: почитати, пошукати).

  2. У філософії та психології — здатність до вольового зусилля, активного прагнення до дії; вольовий аспект психіки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. конатив, р. конатива, д. конативові, з. конатив, о. конативом, м. конативі, к. конативе

Більше записів