коминок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “комин” — невеликий комин, димар, димарчик.

2. Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.

Приклади вживання

Приклад 1:
Люди ходять сердиті, понурі; ізнов же вдома тож само холодно, а коли запалити грубу чи коминок, не топлені за літо, то з них іде дим і чад. Та й людей у Москві ще не гурт, бо всі ще сидять, хоч уже й добре мерзнуть, на дачах попід Москвою або, котрі заможніші, десь перебувають іще на кримських, кавказьких та заграничних курортах.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |