Словник Української Мови
Буква
1. Висока споруда у вигляді стовпа або вежі, призначена для відведення в атмосферу диму, гарячих газів, повітря або для вентиляції (димар, фабрична труба).
2. Вертикальна або похила шахта для провітрювання гірничих виробок, підземних споруд.
3. Висока, видовжена скеля, стовпоподібна вершина гірського масиву.
4. У техніці: частина печі, казана тощо у вигляді труби для відведення продуктів згоряння.
Приклад 1:
Я пробирався до неї в спальню через комин, іноді 259 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ через вікно, по зв’язаних простирадлах. ЇЇ молодша сестра підглядала за нами, але батькам не казала ані слова, інакше старий застрелив би мене на місці, як підлого злодія… З’являється молодий дженджикуватий кельнер.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тим часом Софiя проворно розмiшує глину i маже щiткою комин.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Та я не буду… От побачите, мамо, як я комин розмалюю. Ганна.Ти краще позашпаровуй та черiнь добре вирiвняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба – то примха.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”