комутування

[komutuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Процес з’єднання або перемикання електричних ланцюгів, каналів зв’язку, елементів у системі для забезпечення передачі сигналу, струму або даних.

  2. У телекомунікаціях та інформатиці — технічний принцип організації мережі, при якому між абонентами створюється тимчасове прямоє з’єднання для обміну інформацією.

  3. У електротехніці — процес перемикання режимів роботи електричного кола, зміни схеми його з’єднання або комутації навантаження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. комутування, р. комутування, д. комутуванню, з. комутування, о. комутуванням, м. комутуванні, к. комутування

Більше записів