комутування

1. Процес з’єднання або перемикання електричних ланцюгів, каналів зв’язку, елементів у системі для забезпечення передачі сигналу, струму або даних.

2. У телекомунікаціях та інформатиці — технічний принцип організації мережі, при якому між абонентами створюється тимчасове прямоє з’єднання для обміну інформацією.

3. У електротехніці — процес перемикання режимів роботи електричного кола, зміни схеми його з’єднання або комутації навантаження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |