Словник Української Мови
Буква
1. Стосований до комунікації, тобто до передачі інформації, спілкування, зв’язку між людьми, організмами або технічними системами.
2. Призначений для забезпечення зв’язку, передачі даних або сполучення (наприклад, про комунікаційні мережі, канали, технології).
3. Пов’язаний із транспортними або інженерними шляхами сполучення (наприклад, комунікаційні магістралі, тунелі).
Приклад 1:
Комунікаційний процес заснований на взаємодії відправника інформації і одержувача. Отже, його основними учасниками є відправник повідом лення і одержувач (реципієнт); комунікативними інструментами – повідомлення і медіа; комунікативними функціями – кодування, декодування, відповідна реакція і зворотний зв’язок (рис.8.1).
— Самчук Улас, “Марія”