Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець або уродженець міста Комунар (нині — Алчевськ Луганської області).
2. Учасник Паризької комуни 1871 року; прихильник ідей комуни як форми громадського самоврядування.
3. За радянських часів — людина, яка живе або працює в комуні (комунарській комуні), тобто у трудовій або побутовій об’єднаній спільноті, часто з ідеологічним підтекстом.
4. У переносному значенні — людина, віддана ідеям колективізму, громадської рівності та спільної праці.
Приклад 1:
— Іди… Тоді я йду по брудній вулиці і плачу, плачу… Щоб не помітили перехожі моїх сліз і ридань, я зігнувся і заховав лице в шинель… Потяг одійшов од станції, і страшно і тоскно закричав свисток… Я їхав наче в безодню… Я ж комунар… Моє життя належить колективові… Але в безодні моєї муки потонули і колектив, і комуна. Мені зовсім не хотілося жити.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
— Скажiть, як ви думаєте, — уперто сказав комунар. — Я думаю, — головний лiкар проковтнув слово й кинув: — Я думаю — мисль.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— Тодi дозвольте й менi слово, — i комунар полiз на трибуну. Вiн говорив довго, уперто.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”