1. Властивість або стан, що характеризується наявністю окремих складових частин (компонентів), які разом утворюють єдине ціле; структурна складова чогось.
2. У техніці, програмуванні та системному аналізі — принцип побудови системи з уніфікованих, відносно незалежних та взаємозамінних частин (модулів, блоків), що спрощує розробку, супровід і модернізацію.
3. У лінгвістиці — властивість значення слова або словосполучення розкладатися на елементарні смислові складові (семантичні компоненти) під час аналізу.