комплектування

1. Дія за значенням дієслова “комплектувати”; формування, укомплектування чогось у повному складі, наборі (наприклад, комплектування штату, бібліотечного фонду, замовлення).

2. Процес забезпечення, постачання чогось необхідним майном, обладнанням, матеріалами у встановленій номенклатурі та кількості (наприклад, комплектування військової частини, будівництва).

3. У галузі торгівлі та логістики — складання, підбір різних предметів, виробів або товарів у певний набір (комплект) відповідно до замовлення або специфікації.

Приклади вживання

Приклад 1:
Бо, попри загальнодоступність ходульних авторських прийомів, зокрема довільно-ігрового комплектування антонімічних пар типу: несправжнє «СПРАВЖНЄ» та справжнє «НЕСПРАВЖНЄ», початкові тези так і залишаються недоведеними. Автор забуває, що антиномія передбачає однаково переконливе, тропічно послідовне доведення обох взаємовиключних тверджень, та, замість логіки, він воліє користуватись упередженими емоціями, вдається до конотативного письма.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Частина мови: іменник (однина) |