Значення
-
Хімічна речовина, що здатна утворювати стійкі комплексні сполуки з іонами металів, зв’язуючи їх за допомогою координаційних зв’язків.
-
Спеціальна добавка (наприклад, у технології виробництва бетону або в гальванічних процесах), основним призначенням якої є зв’язування вільних іонів у розчині або суміші з метою утворення розчинних або нерозчинних комплексів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комплексоутворювач, р. комплексоутворювача, д. комплексоутворювачеві, з. комплексоутворювач, о. комплексоутворювачем, м. комплексоутворювачеві, к. комплексоутворювачу