1. Властивість або стан того, що є комплексним, тобто складається з низки взаємопов’язаних елементів, частин або аспектів; сукупність, цілісність.
2. (У спеціальних галузях) Підхід або принцип, що вимагає розгляду об’єкта, явища чи процесу в їхній повноті, з урахуванням усіх істотних зв’язків та факторів (наприклад, комплексність підходу до вирішення проблеми).