компаньйонка

1. Жінка, яка супроводжує когось для товариського спілкування, розваги або допомоги в побуті, часто за плату.

2. (Заст.) Жінка або дівчина, яка постійно знаходиться при особі вищого соціального статусу (наприклад, при дамі з аристократії) як супутниця та товаришка.

Приклади вживання

Приклад 1:
З ними мала приїхати ще й стара компаньйонка генеральші Шмідтової, колишня бонна, або гувернантка, її дітей. І справді вони приїхали.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |