1. Член комітету, учасник роботи комітету.
2. Заст. Секретар комітету (у Російській імперії).
3. Іст. У СРСР — співробітник або агент надзвичайних органів державної безпеки (ВЧК, ГПУ, НКВС тощо).
комітетник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я — комітетник. Зібрання районних агітаторів.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: іменник (однина) |