Словник Української Мови
Буква
1. Колегіальний орган, створений для керівництва якоюсь галуззю роботи, для розгляду певних питань або для виконання певних функцій (наприклад, виконавчий комітет, організаційний комітет).
2. Назва деяких державних установ, центральних або місцевих органів державної влади або управління (наприклад, Верховна Рада України утворює комітети з різних питань).
3. Керівний орган політичної партії або громадської організації (наприклад, центральний комітет).
Приклад 1:
Відомий з теорії та практики набір інструментів з оцінки ефективності логістичних процесів у фірмах дуже часто індивідуально конфігурується та пристосовується до потреб реалізації поточної діяльності підприємства.344 У звітах, що вимагає від підприємств польський Комітет статистики (польськ. – GUS, Glown y Hrzed Statystyczny), не має окремих даних, що стосуються їхньої логістичної діяльності, включаючи логістичні витрати.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Для підготовки й проведення ювілейного вечора створено Центральний Ювілейний Комітет — За столом президії голова ЦЮК Вячеслав Чорновіл.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Тому-то Краєвий Виділ, бажаючи виконувати право нагляду над українською сценою, покликав до життя Артистичний Комітет, в склад котрого увійшли: Василь Ільницький, Михайло Полянський, Омелян Партицький, Наталь Вахнянин, Корнило Сушкевич, Юліян / 275 Целевич та Михайло Димет. Комітет мав теж “провірювати, чи і оскільки основні є заміти, які даються чути дотично політичного напряму тої сцени та уживання мови, зариваючої частіше о чужу, не українську мову” (L. W. 14685/69).
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”