Значення
-
(лінгвістика) Пов’язаний із супроводом або спільністю дії; що виражає спільника дії, особливо про відмінкове значення, конструкцію тощо.
-
(лінгвістика) Такий, що належить до комітатива (особливого відмінка або конструкції в деяких мовах для позначення особи, разом з якою виконується дія).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комітативний, р. комітативного, д. комітативному, з. комітативний, о. комітативним, м. комітативнім, к. комітативний