комітативний

1. (лінгвістика) Пов’язаний із супроводом або спільністю дії; що виражає спільника дії, особливо про відмінкове значення, конструкцію тощо.

2. (лінгвістика) Такий, що належить до комітатива (особливого відмінка або конструкції в деяких мовах для позначення особи, разом з якою виконується дія).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |