Значення
-
(істор.) У Середньовіччі — лицар, який носив зброю разом із своїм сюзереном або іншим лицаром, був його військовим товаришем; також — зброєносець.
-
(перен., книжн.) Той, хто супроводжує когось, перебуває поряд, часто у важку хвилину; супутник, попутник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комітант, р. комітанта, д. комітантові, з. комітанта, о. комітантом, м. комітанті, к. комітанте