Словник Української Мови
Буква
1. Установа, що здійснює облік та призов громадян на військову службу, а також веде облік військовозобов’язаних; те саме, що військкомат (скорочене від “військовий комісаріат”).
2. Орган державного управління або відомство, очолюване народним комісаром (у радянський період та в деяких інших країнах), наприклад, Народний комісаріат освіти.
3. Місце перебування або приміщення, де розташована така установа або орган.
Приклад 1:
1929 року, згадувала Полонська-Василенко, Петров отримав запрошення на з’їзд філологів до Праги, але Народний комісаріат освіти, якому підлягала академія, не дав дозволу на подорож. Яким було тоді його формальне становище, добре видно з офіційного документа — резюме комісії, котра 1930 року проводила чистку апарату Академії наук: «Зняти з керівника Етнографічної комісії за допущення політичних вивихів та перекручень як у своїх деяких працях, так і в деяких матеріалах комісії.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”