1. Небесне тіло, що обертається навколо Сонця по витягнутій орбіті, має ядро та хвіст із пилу й газу, який зазвичай спрямований від Сонця.
2. Переносно: про щось яскраве, блискуче, що привертає увагу, але швидко зникає або минає.
комета
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ще люди заграв не забули, знов над селом комета висить. В ріці дівчата сонце миють, прийшли над воду вільхи рядом.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Зоряним часом письменника Івана Багряного стали 1928—1930-ті роки, коли були надруковані його поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий бенкет», «Гутенберг», епопея «Комета»; письменник зробив також спроби й у прозі — журнал «Всесвіт» опублікував його оповідання «В сутінках» та «З оповідань старого рибалки». Але після видання «Книгоспілкою» роману у віршах «Скелька», де письменник використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир, почалася нищівна критика не лише твору, але й самого автора.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 3:
По друге — комета записана в нашій лїтописи, очевидно, та сама, що записана під р. 1264 в иньших лїтописях (Monum.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Частина мови: іменник (однина) |