Значення
-
Посадова особа, яка здійснює управління та нагляд за певним об’єктом (наприклад, військовою частиною, фортецею, адміністративною будівлею) або відповідає за порядок у певному населеному пункті чи районі в особливих умовах (наприклад, воєнного або надзвичайного стану).
-
Керівник, начальник будинку, гуртожитку, студентського містечка тощо, який відповідає за господарське утримання, розселення та дотримання правил проживання.
-
У військовій справі — офіцер, призначений для підтримання внутрішнього порядку та виконання гарнізонної служби в певному районі або гарнізоні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комендант, р. коменданта, д. комендантові, з. коменданта, о. комендантом, м. коменданті, к. комендант
Походження слова (Етимологія)
Слово «комендант» походить від французького commandant, що означає «той, хто командує». Воно потрапило в українську мову через російське посередництво. Спочатку цим словом називали військового начальника, а згодом — також управителя будівлі чи установи.