1. Пов’язаний з комбінацією, поєднанням окремих елементів, частин у певну цілісність або систему.
2. (У математиці, інформатиці) Стосовний до комбінаторики — розділу математики, що вивчає дискретні конфігурації, скінченні множини, перестановки, сполуки та способи підрахунку об’єктів із заданими властивостями.
3. (У лінгвістиці) Стосовний до можливостей поєднання мовних одиниць (наприклад, звуків, морфем, слів) один з одним відповідно до правил системи мови.