командировка

[komɑndɪroʋkɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Відрядження службової особи для виконання службових доручень поза місцем постійної роботи.

  2. (Юриспруденція) –

    Офіційний документ, що дає право на таку поїздку та визначає її умови (термін, мету, оплату).

  3. (Логістика) –

    Розм. Сама поїздка, перебування у відрядженні.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. командировка, р. командировки, д. командировці, з. командировку, о. командировкою, м. командировці, к. командировко

Більше записів