Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “командувати”; керівництво, управління військовими підрозділами або іншими організованими групами людей.
2. Орган військового управління, що здійснює керівництво військами (збройними силами) або їхнім об’єднанням, частиною, підрозділом.
3. Персона, яка командує, начальник, керівник військового формування; командир або група командирів.
4. Місце розташування органу військового управління, штаб.
Приклад 1:
Про опубліковану у «Правді» п’єсу Корнійчука «Фронт» пише таке: «настільки сміливо описує вади головного командування, аж мовби її натхнено «свыше» (3: 70). Рильський і Тичина полетіли до Саратова на антифашистський мітинг.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
мужність) – надзвичайно складного плану, який мав метою повністю ввести в оману Німецьке вище командування (OKW) щодо часу та місця майбутньої висадки союзників. Однією з важливих часткових цілей плану “Fortitude” було впевнити OKW, що головним місцем висадки союзних військ буде не узбережжя Нормандії, а якийсь інший район на французькому березі Атлантики, зокрема біля протоки Па -де-Кале (ця частина плану отримала кодову назву “Quicksilver” – швидке срібло).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Німецьке вище командування (OKW) розуміло, що довго очікувана висадка союзників влітку 1944 р. буде врешті решт здійснена, однак воно не знало точно, коли це буде і де саме. Проте деякі міркування з цього приводу у 64 OKW були.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”