командор

1. Високий військовий чин у деяких лицарських орденах, а також особа, що має цей чин.

2. Керівник, начальник якогось загону, команди (застаріле або спеціальне).

3. Капітан яхти, що очолює флотилію під час перегонів або іншої організованої події; також — почесне звання у яхт-клубах.

4. Назва одного з вищих ступенів у масонстві.

Приклади вживання

Приклад 1:
На березі лаґуни стоїть закам’янілий, мов Командор, Інквізитор. Примітка: між другою та третьою дією антракту не передбачено.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |