1. Розділовий знак у вигляді крапки з хвостиком ( , ), що вживається для виділення або відокремлення слів, словосполучень, частин складного речення тощо.
2. Медичний стан глибокої непритомності, при якому людина не реагує на зовнішні подразники, порушені рефлекси та життєві функції організму.
3. У математиці: знак ( , або . ), що відокремлює цілу частину числа від дробової в десятковому записі.
4. У музиці: невеликий інтервал, менший за півтон, що виникає при тонкому розлаштуванні інструментів або в деяких системах налаштування.
5. У поетиці (застаріле): невелика пауза, перерва у віршованому рядку, що часто збігається з синтаксичною паузою і може позначатися комою.