Древослів

Словник Української Мови

колиска

Буква

1. Невеликий предмет меблів для новонароджених дітей, що має форму довгастого ящика на ніжках або на гойдалках, призначений для сну та спокою дитини; дитяче ліжечко.

2. Переносне значення: місце виникнення, зародження чогось, джерело походження (наприклад, колиска цивілізації, колиска мистецтва).

3. Технічне пристосування у вигляді рами або підставки для обертання, коливання або закріплення чого-небудь (наприклад, колиска гармати, колиска двигуна).

4. У геології: невелика понижена ділянка на плато або вододілі, часто заболочена, що утворилася в результаті вивітрювання гірських порід.

Приклади вживання

Приклад 1:
За даними, наведеними в Біблії, золоті копальні Офір (недавно з’ясовано, що вони містилися між Меккою та Медіною, в урочищі Махд-ад-Дхахаб, назву якого перекладають як «колиска золота») дали обом володарям 31 тонну цього благородного металу (І Цар., 9, 26—28). За царювання Соломона зріс міжнародний авторитет староєврейської держави.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів