колубаха

[kolubɑxɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (діал.) Власна назва міфологічної істоти у фольклорі українців Карпат, зокрема лемків — зла душа померлої відьми або чаклуна, що встає з могили та шкодить людям; аналог упиря.

  2. (перен., рідк.) Людина зі злим, недобрим характером; відьма, чаклун.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. колубах, р. колубаха, д. колубахові, з. колубаха, о. колубахом, м. колубахові, к. колубаху

Більше записів