колотий
[kolotɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
Який має колоті рани або зазнав уколів; поранений, порізаний чимось гострим.
-
Який розколюється, розщеплюється вздовж волокон (про деревину, камінь тощо).
-
Розмовне позначення продуктів, що мають форму невеликих шматочків, часто з нерівними краями (наприклад, колотий цукор, колотий лід).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. колотий, р. колотого, д. колотому, з. колотого, о. колотим, м. колотім