Словник Української Мови
Буква
1. Сильно бити, ударяти когось або щось, зазвичай багаторазово, зі значною силою.
2. Розбивати, товкти щось тверде на дрібні частини (наприклад, кригу, цукор).
3. Викликати відчуття різкого болю, подібного до уколів (про фізичний біль).
4. Перен. турбувати, тривожити, завдавати моральних страждань (про думки, сумніви, спогади).
5. Діал. тремтіти, дрижати від холоду або хвороби.
Приклад 1:
– крутити, колотити. 35 Глагоїти (діал.)
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Приклад 2:
Ось чо му по -грецьки дияволос, тобто перекидник, по -римськи ж traductor, тобто звідник, або перевідник, дане ім’я наклепни кові, по-слов’янськи ж робити наклепи означає те ж саме, що й колотити, змішувати гірке з солодким, і навпаки. Це буває юді, коли замість со лодкого виставляється гірке, і навпаки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”