1. Гучна сварка, бійка, сутичка, що супроводжується шумом, галасом.
2. (переносно) Міцне, неспокійне тремтіння, вібрація (наприклад, від роботи механізму).
3. (переносно) Сильне хвилювання, тривога, метушня, переполох.
колотня
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тимчасом зближалась друга пречиста, а припадала в суботу; в п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати: паніматка ходила з заплаканими очима та бідкалась; Мася немовби плакать збиралась, а панотець тільки руки потирав, кидаючи оком на вузли, вузлики, вузлички, що рядком понаскладали, наче на край світа в дорогу збирались. Не так чого понабирали, як їжі: скільки печених курок, ковбас, сухариків, сущиків і всякої всячини.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |