Значення
-
(у ботаніці) Тип суцвіття, в якому на видовженій головній осі розташовані сидячі або майже сидячі квітки; характерний для злаків, деяких осокових та інших рослин.
-
(у медицині, перен.) Характерна ознака або властивість, що нагадує за формою колос (наприклад, про розташування пухирців при деяких захворюваннях шкіри).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. колосоподібність, р. колосоподібності, д. колосоподібності, з. колосоподібність, о. колосоподібністю, м. колосоподібності, к. колосоподібносте