1. (у ботаніці) Тип суцвіття, в якому на видовженій головній осі розташовані сидячі або майже сидячі квітки; характерний для злаків, деяких осокових та інших рослин.
2. (у медицині, перен.) Характерна ознака або властивість, що нагадує за формою колос (наприклад, про розташування пухирців при деяких захворюваннях шкіри).