Значення
-
(у мистецтві) Особливість, яка виражає своєрідність колориту, характерну для певної художньої школи, епохи, майстра або окремого твору.
-
(у мовознавстві) Мовна особливість, слово або вираз, що надають мовленню національного, регіонального чи соціального забарвлення, локального колориту.
-
(у музиці) Характерна звукова особливість, темброве забарвлення, властиве певному інструменту, голосу або музичному твору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. колоризм, р. колоризму, д. колоризмові, з. колоризм, о. колоризмом, м. колоризмі, к. колоризме