Словник Української Мови
Буква
1. Яскраво, виразно, з характерними особливостями (про зображення, опис тощо).
2. Насичено, різноманітно, барвисто (про колір, кольорову гаму).
3. Перен. Виразно, яскраво, з національним, місцевим чи індивідуальним відтінком (про мову, поведінку, образ).
Приклад 1:
[…] Спочатку говорив Дзюба, все з тою своєю потішною великою флегмою, говорив мудро, колоритно, говорив те, про що багато хто думав, а сказати не смів. Не можна було не милуватися розумом і красою тих слів того Wunderkind’a у найкращому розумінні цього слова.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Серед нічної пітьми, лежачи з молодими своїми приятелями на столі, він було знайомив їх з тими європейськими або слов’янськими письменниками, котрих вони не знали, а що мав він добру пам’ять, то колоритно переказував їм зміст усяких писань тих письменників; коли це бували які-небудь гуморески, то зчинявся невимовний регіт. Такі оповідання охоче слухав і Володимир.
— Тютюнник Григорій, “Вир”