Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується колони (архітектурної споруди), властивий їй; призначений для колон.
2. Який має колони, оздоблений колонами, з колонами.
3. Призначений для пересування чи розміщення у походному порядку колоною (про війська, техніку тощо); такий, що здійснює рух колоною.
4. Стосуючись до колони (вертикального ряду чисел, слів, знаків у друкованому чи рукописному тексті).
Приклад 1:
Колонний безсонний смерековий зал. Гротеск Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно у світ… Де нас немає… Пробачити … Це тяжко… Але напевно десь є світ, В якому все не так погано, В якому сльози – просто міф… Який чарує и бентежить, Якщо заглянути в вікно… Але ми тут і ми – реальні, А наші мрії як кіно… Пройдуть, загаснуть і затихнуть У каламбурі почуттів… Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Гуде вогонь – веселий сатана, Гуде вогонь – веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі… А я чолом припала до вікна, і смуток мій бере мене за плечі.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”