Значення
-
Стосунок до міста Коломиї (Івано-Франківська область) або його жителів; властивий Коломиї, коломиянам; створений, виготовлений тощо у Коломиї.
-
Стосунок до Коломийського району (історичного або сучасного) на Прикарпатті; властивий цій території.
-
У складі стійких назв: Коломийський повіт (історична адміністративна одиниця), Коломийська округа (адміністративна одиниця УРСР у 1940-1941, 1944-1962 роках).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. коломийський, р. коломийського, д. коломийському, з. коломийського, о. коломийським, м. коломийськім, к. коломийський
Приклади з художньої літератури
-
утриманкою
за те
що на коломийському базарі
купив козу
яка вдома вискочила
на ВерОньку
бо була власне не козою
а цапом
Юзь
із профілем римського імператора
встидливий як дитина
коли вечеряє в чужій хаті
а робота була не затяжкА
Юзь
без хати і саду
що каже мені
— ти знаєш
добре живу
3. Вірган
позичаю пам ять
у старших
бо моя
не пам’ятає
колись
коло нашої хати
стояв костьольчик
з мальованим вірганом
і не один із моїх земляків
ще й тому
на поляка переписався
що хотів слухати
хлипання співучих труб
а ще
в будній день
заскакувати до костьолу
і нишком
за пару злотих
самому
блискучу клавішу
натискувати
4. Ясь Жеревецький
звечора
замикаю свою стайню
сідаю в хаті
і дивлюся в вікно
так
ніби свою білу паню
визираю
я не боюся смерті
бо був під Сталінградом
та й з богом в роги не ставав
все своє життя
я робив на корову
і на сім’ю
п’ятдесят і сім телят
вИходив
дванадцять корів
мав на господарстві
думаю собі
куди це все пішло
і для чого силу мою забрало
але з іншого боку —
на молоці від останньої корови
вже два моїх онуки
вибавилося
5. Вечір із прабабкою
як я мала п’ять років
у нашій комірчині
поселився
маленький чорт
я носила йому їсти говорила з ним
бувало
коли до нас
приходило багато гостей
навіть приносила йому
татову краватку
тепер
я не можу вмерти
до того часу
доки не передам його комусь
із рук в руки
тож лежу
мучуся
не можу вмерти
всі бояться
подати мені свою руку
запроси мене
до танцю
6. Постраховисько
Антосем Григорчуком
у нас ще й понині
лякають маленьких дітей
і напевно не тільки через те
що в нього тонкий голос
і на лиці
щетина не росте
швидше тому
що корова в нього
страшенно немічна
худа
і недогледжена
як зрештою
і він сам
тільки недавно
Антось раптом зрозумів
чому діти
вічно втікали від нього
тепер
він продав корову
зачинився в своїй старезній хатчині
і ніхто його більше
не бачить— Іван Малкович