колокація

[kolokɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. У лінгвістиці — стійке словосполучення, характерне для певної мови, у якому компоненти пов’язані між собою за змістом і граматично, а їхнє поєднання не є цілком вільним (наприклад, “мати значення”, “гострий питання”, “робити висновок”).

  2. У галузі інформаційних технологій — розміщення обладнання (серверів, мережевих пристроїв) клієнта на території та/або в приміщеннях провайдера з метою забезпечення надійного живлення, охолодження, підключення до мережі та безпеки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. колокація, р. колокації, д. колокації, з. колокацію, о. колокацією, м. колокації, к. колокаціє

Більше записів