колокація

1. У лінгвістиці — стійке словосполучення, характерне для певної мови, у якому компоненти пов’язані між собою за змістом і граматично, а їхнє поєднання не є цілком вільним (наприклад, “мати значення”, “гострий питання”, “робити висновок”).

2. У галузі інформаційних технологій — розміщення обладнання (серверів, мережевих пристроїв) клієнта на території та/або в приміщеннях провайдера з метою забезпечення надійного живлення, охолодження, підключення до мережі та безпеки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |