Словник Української Мови
Буква
1. Глибока, вузька яма або западина, звичайно природного походження, що утворилася в землі; прірва, улоговина.
2. Застаріла назва криниці, колодязя, особливо такого, що має дерев’яне зрубне оздоблення.
3. (у діалектах) Місце, де кололи (виготовляли) деревину; лісосіка, де заготовляли колоди.
Приклад 1:
Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І разний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, оливо топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар. Турн, в міру к валу приступивши, Скрізь на зикратому гасав; В розсипку кінних розпустивши, Сам, як опарений, кричав: «Сюди, трусливії троянці, На бой, шкодливії поганці!
— Самчук Улас, “Марія”