Словник Української Мови
Буква
1. Залізнична рейка, один з двох паралельних сталевих брусів, що утворюють дорогу для руху колісного рухомого складу.
2. Залізничне полотно, колія, смуга, утворена двома рейками на шпалах, призначена для руху поїздів.
3. (у множині, зазвичай “колії”) Напрям руху, шлях розвитку чого-небудь; лінія поведінки.
Приклад 1:
Наш вагон стояв посередині залізничних колій — як добра мішень. Чути було близько вибухи бомб, по дахові барабанили осколки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Так не раз і не два постраждали нічим не винні люди: у театрі під час вистави професор побив ціпком поважного купця Гофріхтера, у неділю потовк у костелі застудженого інтроліґатора, просто посеред вулиці мало не до смерті забив літнього пана, вельмишановного підприємця Яна Коллера, відомого як «alte Gardel», тобто «стара ґвардія» — саме того, який за своє життя побудував у Галичині стільки мостів та колій, зокрема — мости через Прут у Яремчому та Ямній і 518-метровий тунель у Бахрівці. Та це ще не все.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”