Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка систематично збирає та зберігає однорідні предмети, що становлять науковий, художній, історичний або інший інтерес (наприклад, марки, монети, твори мистецтва).
2. Той, хто захоплюється колекціонуванням чого-небудь, робить це своїм хобі або професійним заняттям.
Приклад 1:
Часами мені робиться до дідька прикро: як багато всього я випустив, колекціонер дірявий, як багато розтратив, забув, особливо там, удома. Залишаються зі мною (в мені?)
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
А ось професійні риси: Іполіт Миколайович Варецький, інженер-хімік, колекціонер рідкісних видань та автор доповіді про українських інтроліґаторів XVII віку («Дівчина з ведмедиком»), Василь Хрисанфович Комаха, професор ІНО, автор книжки «Особливості синтакси грецьких написів у ляпідарних пам’ятках північного Причорномор’я» («Доктор Серафікус»), нарешті Ростислав Михайлович, консультант Комітету охорони пам’яток старовини й мистецтва — головний авторитет України з питань архітектури («Без ґрунту»). Численні розміркування цих професорів і вчених на різні теми за стилем дуже скидаються на статті самого Петрова.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”