кокошник

1. Старовинний жіночий головний убір у вигляді щільного ошатного ковпачка або діадеми, часто прикрашений перлами, бісером, шиттям, який був поширений у російському національному костюмі.

2. Архітектурний елемент у давньоруському зодчестві у вигляді напівкруглого або кілеподібного щипця з закомарами, що прикрашав фасад церков та інших будівель.

3. Рідкісне: декоративна накладка, оздоба у формі вежі або гребеня на даху, шафі тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |