кокошник

[kokoʃnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Старовинний жіночий головний убір у вигляді щільного ошатного ковпачка або діадеми, часто прикрашений перлами, бісером, шиттям, який був поширений у російському національному костюмі.

  2. Архітектурний елемент у давньоруському зодчестві у вигляді напівкруглого або кілеподібного щипця з закомарами, що прикрашав фасад церков та інших будівель.

  3. Рідкісне: декоративна накладка, оздоба у формі вежі або гребеня на даху, шафі тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кокошник, р. кокошника, д. кокошникові, з. кокошник, о. кокошником, м. кокошникові, к. кокошнику

Більше записів